Дворецька А.І.

Соціальний педагог - це одна із головних фігур у школі, яка покликана об'єднати зусилля сім'ї, школи, громадськості для надання допомоги дитині. Проблема розвитку соціальної педагогіки в Україні дуже актуальна, адже офіційно вона з'явилася близько десяти років назад. Соціальний педагог організовує виховну роботу в класі, яка направлена на формування загальної культури особистості, адаптацію особи до життя в суспільстві, поваги до оточуючої природи. Він вивчає психолого-педагогічні особливості учнів та їх мікросередовища, умови життя , виявляє інтереси та потреби, труднощі та проблеми, конфліктні ситуації, відхилення у поведінці та своєчасно надає соціальну допомогу та підтримку , виступає посередником між учнем та школою, сім'єю, соціумом, та органами влади. Соціальний педагог сприяє реалізації прав та свобод учнів, створенню комфортної та безпечної обстановки, забезпеченню охорони їх життя та здоров'я. Допомагає педагогічному колективу створити умови для розвитку талантів. Розумових та фізичних здібностей учнів позашкільний час. Соціальний педагог взаємодіє з вчителями, батьками(або особами, які їх замінюють), спеціалістами соціальних служб для надання допомоги учням, дітям, що потребують опіки та піклування, дітям з обмеженими фізичними можливостями, а також тим, які потрапили в складні життєві обставини. Соціальний педагог приймає участьрозробці, затвердженні та реалізації освітніх програм та несе відповідальність за якість їх виконання в межах своєї компетенції. Шкільний соціальний педагог в організації своєї роботи віддає перевагу створенню здорового мікроклімату в колективі, гуманізації міжособистісних відносин, сприяє реалізації здібностей кожного, захисту інтересів учнів, організації дозвілля, включенню в соціальну корисну діяльність, вивчає проблеми школярів та вчителів, приймає їх до вирішення. Соціальний педагог підтримує постійний зв'язок з сім'ями учнів. Особлива увага приділяється проблемам захисту дитини від батьківської жорстокості, егоїзму. Вплив на людину - це процес педагогічної та психологічної дії. Що ж є головним у роботі соціального педагога, чим вона відрізняється від роботи педагога - предметника і, навіть, класного керівника? Соціальний педагог працює з окремою особистістю, з окремою дитиною, підлітком, а якщо працює з групою, то невеликою, якщо з сім'єю, то й тут з кожним окремо. Соціальний педагог працює в сфері захисту дитини, підлітка, надає йому соціальну допомогу; він повинен вміти організувати її навчання. Її реабілітацію та адаптацію.Сьогодні освіта вважає першочерговим в своїй діяльності виховання дитини і тому змінює свої форми та методи роботи. Серед сфер, де особливо потрібен соціальний педагог, це школа, і його робота у школі - особливе питання. Соціальний педагог допомагає батькам та школярам у нормалізації відносин, встановлює причини невідвідування учнями школи. Він виявляє сім'ї, які потрапили в складні життєві обставини та являються функціонально-неспроможними, дітей, які відстають у фізичному та розумовому розвитку, страждають від знедоленості. Соціальний педагог виявляє дітей, які потребують соціальної допомоги. Це діти, що не встигають; діти, які переживають стреси або в колективі однолітків, або в сім'ї; це хворі діти або ті, хто палить, вживає алкоголь чи наркотики. Частіше за все вони перебувають на обліку в УССД. А також це обдаровані діти.Інколи допомога таким дітям може полягати тільки у тому, щоб розібратися в їх відносинах з оточуючими. В іншому - навчити контролювати свої вчинки, бути впевненими у собі. Але в обох випадках від соціального педагога вимагається сердечність та чутливість.Сьогодні актуальною є недостатність секцій та клубів, гуртків, тобто дуже мало дітей, які проводять своє дозвілля організовано. Соціальний педагог стає організатором позакласного часу школяра, об'єднуючись у виховній роботі з батьками. Соціальний педагог координує роботу педагогічного колективу з важкими дітьми, з соціальним мікросередовищем та громадськістю мікрорайону, що є важливим. Він періодично інформує педагогічний колектив школи про психологічний клімат у класах, про кожного складного учня та про надання йому допомоги.

Структура, зміст і форми роботи соціального педагога з дітьми, які мають прояви девіантної поведінки

Педагог стає на місце кращого батька, кращої матері. Він підхоплює з їхніх рук нитку виховання в тому місці, де вони вже не в змозі продовжувати. Така людина здатна піднести духовний рівень, розвинути в молоді сили і здібності, підвести молодь до нового способу думання і дій.

Йоган Генріх Песталоцці

Останнім часом у нашому суспільстві нитка виховання не дуже міцно тримається у руках багатьох батьків. Тому й не дивно, що педагогам доводиться дедалі частіше перебирати на себе виховну функцію сім'ї.
Згодна із Жорджем Серкісом, який визначає саме соціального педагога як посередника між особистістю і соціумом, спеціаліста з виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, що покликаний створювати сприятливі умови для розвитку і соціалізації особистості.
Основними завданням соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу є три "В": виявлення, визначення й вирішення проблем дитини з метою реалізації й захисту її права на повноцінний розвиток та освіту. Саме соціальному педагогу дістається робота із найважчими категоріями учнів. Зокрема, із дітьми, схильними до девіацій, або "групою ризику".
Якщо розглянути систему роботи соціального педагога із подолання проблеми девіантної поведінки учнів то вона має такий вигляд:
1.Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів.
2.Визначення причин труднощів учнів "групи ризику", діагностика девіантних дітей.
3.Робота із дітьми: профілактика, консультативна діяльність, соціально-перетворювальна робота (індивідуальна і групова).
4.Робота з педагогічним колективом.
5.Робота із сім'ями зазначених учнів.
6.Взаємодія із адміністрацією школи з цього питання (малі педради, ради профілактики тощо)
7.Взаємодія з інспектором управління освіти із захисту прав дітей, міськими соціальними службами (ССД).
8.Моніторинг результативності проведеної роботи.
Отже, перший етап – виявлення проблемних дітей. Здійснюється через запит педагогів, батьків, однокласників. На що слід звернути увагу, під час виявлення дітей, що схильні до ризикованої поведінки:
-шкільна неуспішність,
-систематичні пропуски уроків,
-порушення правил поведінки та суспільної моралі,
-вербальні та невербальні прояви агресії,
-схильність до бродяжництва,
-приводи у міліцію,
-вживання алкоголю, тютюну, адиктивна поведінка,
-участь у підліткових угруповуваннях,
-психологічні проблеми.
Робота із дітьми, схильними до девіацій, вимагає дослідження умов і чинників, що призвели до проблем у поведінці: до злочину, аморальності або спричинили саморуйнацію особистості (мається на увазі вживання алкоголю, тютюну чи наркотичних речовин, суїцидальну поведінку). Тож відповідальним її етапом є збір відомостей та створення банку даних про дітей, які мають відхилення у поведінці. Він містить таку інформацію:
1.Загальні відомості про дитину.
2.Відомості про спадковість (фізичні особливості розвитку, наявність патологій, хронічних захворювань).
3.Відомості про соціальне середовище розвитку (акт про соціально-побутові умови проживання, інформація про склад сім'ї, стиль виховання; відомості про соціальний статус в учнівському колективі, друзів тощо).
4.Психологічні особливості особистості (досліджуються разом із психологом: розвиток пізнавальних процесів, тип темпераменту, акцентуація характеру, емоційні реакції, риси характеру (як позитивні, так і негативні тощо)
5.Соціальна поведінка (ставлення до оточення, рівень соціалізації тощо).
6.Матеріали вивчення схильностей, інтересів школярів.
Усі дані фіксуються соціальним педагогом в індивідуальній картці учня, аналізуються з метою встановлення соціального діагнозу у кожному конкретному випадку. Адже лише тоді можна вирішувати завдання профілактики, консультування, корекції, соціально-перетворювальної роботи, коли добре досліджено генезис відхилень.
Тут слід пам’ятати, що причини порушень поведінки завжди складні і здебільшого повстають у взаємозв’язку біологічних і соціальних факторів.
Причинами поведінкових відхилень можуть бути деформації у розвитку і задоволенні потреб, моральних переконань; безвідповідальність, відсутність почуття обов’язку; нездатність самостійно приймати рішення; психічні патології; упереджене оцінне ставлення, нещирість, цинізм оточення і т.д. Отже, існує чотири групи проблем, які призводять девіацій:
-несформованість особистісних структур, низький рівень моральних уявлень і соціально прийнятних навичок поведінки (педагогічна занедбаність);
-особливості розвитку вищої нервової діяльності
(акцентуація характеру, емоційна нестійкість, імпульсивність тощо);
-невмілі виховні впливи (ситуативна девіантність);
-функціональні та органічні порушення нервової системи (власне, важковиховуваність).
З досвіду відомо, що найпоширенішою причиною відхилення у поведінці є особливість підліткового віку, адже саме у 10-12 років у школярів із уповільненим темпом сприйняття і мислення через насиченість навчальних програм поступово втрачається інтерес до навчання, зростає озлоблення, егоїзм, брехливість, грубість і навчання у школі набуває форми примусу. Дуже часто виявляється, що й батьки таких учнів не здатні розібратися у цьому складному періоді й допомогти своїм дітям подолати його. І, як результат, виникає криза.
Ще однією проблемою, з якою останнім часом часто стикаємося, є замовчування вчителями початкової школи ознак соціальної дезадаптації, поведінкових відхилень у школярів 1-4 класів. Через банальний страх здатися некомпетентними, зіпсувати стосунки із батьками вчителі-початківці намагаються штучно підвищити рівень навчальних досягнень своїх учнів, замовчують проблеми із дисципліною деяких дітей тощо. Втрачається дорогоцінний час. То ж у цьому навчальному році ми посилили просвітницьку роботу серед вчителів початкової ланки та збільшили кількість спостережень фахівців психологічної служби у початковій школі під час уроків та позаурочної діяльності.
Отже, комплексне вивчення причин відхилення у поведінці дає можливість створення прогностичної програми реальних заходів і шляхів подолання проблем девіантного школяра, яка передбачає одночасну роботу з виправлення недоліків сімейного та шкільного виховання.
Соціальний педагог, звичайно, створює цю програму не одноосібно. Як правило, збираються педагогічні консиліуми (малі педради) або на засіданнях при директорові фахівці психологічної служби, класний керівник, педагоги-предметники озвучують результати діагностичних досліджень, власних спостережень, обговорюють поставлений соціальний діагноз школяра, причини девіацій, виробляють стратегію та тактику поведінки із учнем зазначеної категорії, намічають роботу із його батьками, прогнозують результати.
Слід відмітити, що система соціально-перетворювальної роботи із дитиною "групи ризику" напряму залежить від визначених причин відхилення у поведінці та може містити індивідуальні бесіди з метою встановлення довірливих стосунків, формування адекватної самооцінки; контроль за відвідуванням уроків, додаткові заняття із вчителями-предметниками, залучення до КТС, відповідальних доручень; організації змістовного дозвілля школяра відповідно до його інтересів, здібностей та нахилів; створення ситуацій успіху на уроках та в позаурочній діяльності, корекція соціального статусу учня в учнівському колективі, тренінги на подолання тривожності, агресії, на формування комунікативних навичок та безконфліктного спілкування; розвиток рефлексії, позитивної конструктивної конкуренції у процесі навчання, профілактичні заходи тощо.
Ефективність роботи педагогів із учнем "групи ризику" залежить в першу чергу від налагодження позитивної емоційно-насиченої атмосфери взаємин між педагогами, дитиною та її батьками, яка б давала можливість дитині підвищити свою самоповагу, сприяла б відчуттю захищеності та значущості, радості від власних можливостей та досягнень.
Запорукою ефективності та результативності роботи фахівців психологічної служби із дітьми, схильними до девіацій, є опора на позитивні якості дитини, врахування її потреб та інтересів, ефективне використання ресурсів загальноосвітнього навчального закладу.
У м.Вишневому досить добре розвинений такий вид спорту, як туризм. Зокрема, у багатьох загальноосвітніх навчальних закладах міста працюють гуртки із спортивного туризму, спортивного орієнтування на місцевості. Їх робота – не формальне існування на папері, а реальні цікаві заняття із відпрацюванням навичок пересування по гірській місцевості, переправи через річки, облаштування туристичного побуту, організація туристичних довготривалих походів, під час яких формуються навички безконфліктного спілкування, базові якості особистості; а також участь у змаганнях.
Слід зауважити, що звичайно, краще попередити проблему, ніж її виправляти. Тому запорукою мінімізації кількості відхилень у поведінці школярів є систематична та ефективна рання профілактика, яка передбачає відстеження шкільної адаптації учнів 1-х, 5-х, 10-х класів; психологічного мікроклімату у школі; роботу з неблагополучними сім'ями та сім'ями, що потрапили у складні життєві обставини; а також ранню діагностику і корекцію відхилень у поведінці учнів. Специфіка нашого міста полягає у тому, що, аналіз даних дітей групи ризику показав, що більшість з них виховується у реконструйованих сім'ях. Тому фахівцям психологічної служби рекомендовано посилити профілактичну роботу серед батьків зазначеної категорії сімей, проведено відповідну просвітницьку роботу серед класних керівників.
Уся зазначена система роботи соціального педагога фіксується у відповідних документах.
Документація соціального педагога, яка ведеться по роботі із дітьми, схильними до девіантної поведінки:
1.Соціальний паспорт закладу.
2.Банк даних про дітей групи ризику (список, затверджений директором, індивідуальні картки соціально-педагогічного супроводу, акти про обстеження житлово-побутових умов тощо).
3.Загальний та індивідуальні плани роботи соціального педагога із дітьми, схильними до девіацій.
4.Облік відвідування уроків.
5.Облік роботи із учнями "групи ризику".
6.Моніторинг ефективності роботи із учнями "групи ризику".
7.Протоколи педагогічних консиліумів, засідань Рад профілактики, графіки роботи опорних пунктів, журнал візитів фахівців Вишнівської міської багатопрофільної лікарні, тубдиспансеру, наркодиспансеру, ССД, ЦССССДМ, кримінальної міліції.
Наостанок хочу підкреслити, що результативність будь-якої роботи залежить, насамперед, від особистісних якостей її виконавця. Тому кожному соціальному педагогу слід пам’ятати висловлювання В.О.Сухомлинського: “Кожне слово вихователя повинно нести в собі добро, справедливість, красу – в цьому суть наших повчань. У цій справі немає дрібниць. Одне наше слово може відродити в дитини віру у себе”.

Понеділок 11.40 – 15.40

Вівторок 12.40 – 15.40

Середа - 10. 40 – 15. 30

Четвер - 11.40 – 15. 40

П’ятниця 11.40 – 15.40

телефон – 099 – 291 – 73 – 44

17.00 – 20.00 - відвідування сімей вдома, рейди «Діти вулиці», участь у батьківських зборах ( за запрошенням).

Кiлькiсть переглядiв: 118

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.