· «не зашкодити» (збереження психологічного та фізичного здоров’я дитини, що є найважливішим у навчально-виховному процесі);

· духовна насиченість шкільної життєдіяльності дітей. Не піддаючи сумніву значення знання у становленні особистості, ми впевнені в тому, що якість знань, ціннісність ідей, думок і діяльності людини, що виникають на базі знань, зумовлюється не тільки істинністю знань, але й духовною насиченістю виховання особистості, неможливе без виховання емоцій та естетичної свідомості;

· ставлення до дитини як до суб’єкта власного розвитку, що реалізується через принципи педагогіки співпраці, толерантності, підтримки, які спрямовані на самостановлення індивідуальності;

· індивідуальний розвиток педагогів. Учитель теж повинен розвиватись, удосконалювати свою професійну компетентність, педагогічну майстерність.

Кiлькiсть переглядiв: 75

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.