Суїцидальна поведінкане є виключно медичною чи психологічноюпроблемою. Причини такого складного феномену як суїцид містять у собі соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику.
Профілактикасуїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.
Суїцидальна поведінка це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.
Розрізняють декілька видів самогубств:
1. Неусвідомлюване самогубство.
2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.
3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:
а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями
або мареннями;
б) самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;
в) самогубство охоплених нав'язливими ідеями;
г) автоматичне чи імпульсивне самогубство.
4. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:
а) демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:
• завершені і незавершені самовбивчі дії;
• поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; коротким, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;
• непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, пара суїцид;
• можливий суїцид, суїцидна гра, провокація агресії на себе;
• серйозний та несерйозний суїциди;
• суїцидні феномени;
б) форми суїцидальної поведінки:
• внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;
• зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;
в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;
г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);
ґ) анемічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;
д) суїцид, спровокований засобами масової інформації;
е) суїцид, спричинений депресією.
Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:
• сімейні проблеми;
• попередні спроби самогубства;
• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);
• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;
• алкоголізм;
• вживання наркотиків і токсичних препаратів;
• афективні розлади (особливо — важкі депресії);
• хронічні або невиліковні захворювання;
• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).
До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та молоді, належать:
• серйозні проблеми у сім'ї;
• відсутність контакту з однолітками;
• шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями)
• смерть коханої або значущої людини;
• розрив стосунків з коханою людиною;
• міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;
• проблеми з дисципліною або законом;
• тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із наслідуванням само ушкоджувальної поведінки інших;
• тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;
• розчарування оцінками у закладі освіти, невдачі у навчанні;
• високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);
• проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;
• небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);
• зараження СНІДом або хворобами, що передаються статевим шляхом;
• серйозні тілесні недуги;
• надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.
Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:
• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;
• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.
• втрата близької, коханої людини;
• конфлікти з батьками, однолітками;
• неможливість бути зрозумілим, почутим;
• переживання, образи;
• почуття помсти, протесту, загрози;
• почуття провини, сорому, невдоволення собою;
• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;
• самотність, відчуженість;
• страх покарання батьками;
• шкільні проблеми.
Система психологічної профілактики та корекції суїцидальної поведінки
Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, індивідуальна робота з цією категорією дітей, розробка системи профілактичних заходів, широка просвітницька робота з сім‘ями (лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-241 від 27.06.2001 р.).
Система роботи з профілактики суїциду має містити 7 компонентів:
1.Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:
· створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;
· проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії»;
· під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення соціального статусу учнів: лідерів чи відторгнутих;
· проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи суїцидального ризику;
· організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім‘ї – підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;
· організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів (за потреби);
· з боку класних керівників: проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес і депресія».«Життя прекрасне» (цикл занять, присвячених життєвим цінностям); акції: «Я обираю життя!» (Додаток 1), «День позитиву» (Додаток 2) та флешмоби «Посмішка», «Життя видатних людей», «День без конфліктів» та інші). У рамках акцій рекомендуємо провести конкурс фотографій (на тему життєвих цінностей), диспути для старшокласників («Від протистояння до розуміння!», спільні з учителями історії, літератури, образотворчого мистецтва уроки (бесіди, твори-роздуми на основі літературних творів та історичних подій, виставки малюнків) тощо. З метою мирного врегулювання конфліктів ефективним буде створення у закладі шкільних служб порозуміння з навчанням учнів-медіаторів.
2.Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
3.Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:
· у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику: спадковість; вербальна і фізична агресія; висока конфліктність у спілкуванні; прагнення до домінування або орієнтація на залежність; ізоляція або неприйняття однолітками; різкі зміни в поведінці; низький або високий IQ; неадекватна самооцінка; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім‘ї тощо); алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя;
· виявлення ознак емоційних порушень – втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності; постійне почуття самотності, непотрібності або суму; нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася; втеча від контактів або ізоляція від друзів і сім‘ї; порушення уваги із зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці;
· використання спеціальних психодіагностичних методик:
3.Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій:
4. Розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання;
5. Консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.
6. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів - постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.
7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю - рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.
У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:
1. Фаза обдумування, викликана свідомими думками про здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточенням, стає агресивним. Стає інакшим і зовнішній вигляд: підліток перестає дбати про себе, може змінитися його вага (пов'язано з переїданням або анорексією), через зниження уваги з ним може трапитися нещасний випадок.
2. Фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів, – тоді підліток може висловлювати конкретні погрози або наміри суїциду комусь із найближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме на цьому етапі підлітку ще можна допомогти.
3. Якщо ж цього не трапиться, то настає фаза суїцидальної спроби. Вона минає дуже швидко – для підлітків характерна швидка друга фаза і перехід до третьої.
